Буває часто, сяду на дивані
І десь далеко лину у думках:
То уявляю, що уже – в нірвані,
То йду кудись по нелегких шляхах.
То відчуваю, що втомилась жити,
Весь час журитись в думах про війну,
Кудись щодня на виручку спішити
І цілу ніч тривожитись без сну.
Присяду мовчки і дивлюсь у вікна,
Пригадую миттєвості життя:
І відчай, що чіплявся безпросвітно,
І ночі, що гонили в укриття.
І так мені на серці стане важко,
Змінити щось не відчуваю сил.
Так хочеться відчути Божу ласку,
Енергію надійних, вірних крил!..
Часто
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123032500191
Свидетельство о публикации №123032500191
Рецензии