Владимир Свидзинский 1885-1941 Давно, во время оно

Давно, во время оно,
Здесь, на степном просторе,
Раскинулось бесплодное
Светло-пустое море.

Под жаркими лучами
В сверкании слепучем
Дышала и качалась
Пучина вод могучих.

И острова-атоллы,
Белым перстням подобно,
То тут, то там лежали
На изумрудных волнах.

Укрыты отовсюду
От наглой непогоды,
Дремали в тех кружалах
Прозрачнейшие воды.

Деревья-великаны
Над водами склонялись
И тихо шелестели,
Верхушками качаясь.

Но вот века промчались
И нынче полюбуйся:
Поля, луга и степи
Без края протянулись.

И там, где на глубинах
Бродила хищно рыба,
Поёт сегодня пахарь,
Блестит под солнцем скиба.

И синим блеском неба,
Как светлым сном, объяты,
Хлебами золотыми
Текут поля богатые.

Там по долинам мирным
Сребристо реки вьются,
Теснятся сёла людные,
По ветру ивы гнутся.

А там, где лоно моря
Пестрело островами,
Холмы высоковерхие
Сплетаются венками.

По склонам их, как тучи,
Легли леса дубовые,
И будит тихий ветер
В них шелесты шелковые.

И снится им порою
Пустыня вод солёных,
И острова жемчужные,
И плеск лагуны сонный.

Им чудятся деревья
В невиданном уборе,
Их полусонный шелест
Над бесприютным морем.

В часи давноминулі,
Як сі степи, просторе
Лежало тут безплодне
Світло-пустельне море.

Під поломним промінням
У блискітках сліпучих
І дихала, й двигтіла
Безодня вод могучих.

І острови-атоли,
Неначе персні білі,
То тут, то там лежали
На смарагдовій хвилі.

І, звідусіль укриті
Від наглої негоди,
Дрімали в тих кружалах
Прозірно-теплі води.

І велетні дерева
Схилялись над водами
І тихо шелестіли
Пір'ястими верхами.

Але віки промчали
І нині — подивися:
Степи, поля і луки
Без краю простяглися.

І там, де глибинами
Блукала хижа риба,
Тепер орач співає,
Блищить розрита скиба.

І синім блиском неба,
Як світлим сном, обняті,
Збожілля золотого
Течуть лани багаті.

По захисних долинах
Сріблясто ріки в'ються,
Тісняться людні села,
За вітром верби гнуться.

А там, де лоно моря
Рясніло островами,
Горби високоверхі
Сплітаються вінками.

На збоччі їх, як хмари,
Лягли ліси дубові,
І будить тихий вітер
В них шелести шовкові.

І сниться їм часами
Пустеля вод солоних,
І острови жемчужні,
І плюск лагун півсонних.

І мріються їм древа
В дивочному уборі
І їх дрімливий шелест
На безпритульнім морі.