В мені українскі пісні вервечкою, одна за одну,
Звучали,вились в голові,збираючись в велике гроно.
І чорнобривці там були, і водограй в щасливім танку,
гуцулка Ксеня,явори,і сині роси на світанку.
Мій рідний край! За що тобі призначені нестерпні муки?
За що похилені в журбі берези наші, верби й луки, що квітнути вже не спішать.
У розпачі стоять тополі. Лани переростають в гать.
Якої ж нам чекати долі?
І знов українські пісні із розпачу мене вертають.
На серці сум. Часи страшні.
Та я,наперекір всьому - співаю!
24 квітня 2022 року
за що
© Copyright: Евгения Кобикова, 2023
Свидетельство о публикации №123032306360
Свидетельство о публикации №123032306360
Рецензии