За тридев'ять земель,в далекій чужині, де слова рідного не чутимеш віднині,
я-українка! І понад усе душею віддана
прекрасній батьківщині.
Я тут зросла. І луки,і поля ще пам'ятають босих ніг походи.
Тут мене доля по шляхам вела і вчила мудрості, поваги і свободи.
І що тепер? Для нас страшні часи.
Не тих правителів ми, люде, вибирали.
Та, мабуть, заслужили ми таких і за гріхи нас небо покарало.
І мусим хрест свій з гідністю нести.
Нам горя й негараздів випало по вінця.
Та де б ми не були і де би не жили, далеко, близько-ми є українці!
13 травня 2022р Маріуполь
за тридевять земель
© Copyright: Евгения Кобикова, 2023
Свидетельство о публикации №123032306351
Свидетельство о публикации №123032306351
Рецензии