Владимир Свидзинский 1885-1941 Ты великаном в подн
Свой быстрый правишь ход,
Но на звездчатом перекрестье
Твой пропадает след.
Я тут, в долине, одиноко,
Иду-бреду, как ты.
Цветок мой мертвый - точно око
На шёлке темноты.
И слышу из глубин мне голос:
"Неволен я:
Ты наверху - высокий колос,
Я, ниже, - тень твоя".
Ти велетнем по високості
Верстаєш бистрий хід,
Але на зоряній розтоці [1]
Твій заникає слід.
Я тут, на долі, одиноко
Іду кудись, як ти.
Мій мертвий прицвітень [2] — як око
На паволоках темноти.
І зглибока до мене голос:
"Невілен я:
Ти на горі — високий колос,
Я, долі, — тінь твоя".
___________________
[1] – Розтока — місце поділу дорога на дві дороги.
[2] – Прицвітень — околоцветник (сонце).
Свидетельство о публикации №123032302629