Владимир Свидзинский 1885-1941 Ты великаном в подн

Ты великаном в поднебесье
Свой быстрый правишь ход,
Но на звездчатом перекрестье
Твой пропадает след.

Я тут, в долине, одиноко,
Иду-бреду, как ты.
Цветок мой мертвый - точно око
На шёлке темноты.

И слышу из глубин мне голос:
"Неволен я:
Ты наверху - высокий колос,
Я, ниже, - тень твоя".

Ти велетнем по високості
Верстаєш бистрий хід,
Але на зоряній розтоці [1]
Твій заникає слід.

Я тут, на долі, одиноко
Іду кудись, як ти.
Мій мертвий прицвітень [2] — як око
На паволоках темноти.

І зглибока до мене голос:
"Невілен я:
Ти на горі — високий колос,
Я, долі, — тінь твоя".

___________________

[1] – Розтока — місце поділу дорога на дві дороги.
[2] – Прицвітень — околоцветник (сонце).


Рецензии