Вишенка и Абрикос

Из цикла "О чём говорили деревья"

Склонилася в изящном реверансе
Хрупкая Вишенка:
Вы, милый, просите меня на танцы?
Ой горе, лишечко!

Красивые цветочки-белоснежки
Не распустилися,
А где ж моя душистая манишка?
И не умылась я.

О, подождите, милый Абрикос мой,
Всего дня два, -
Я расчешу серебряные косы, 
Чтоб пела голова.

Тогда как раз составим с Вами пару,
Князь грёз моих,
Приму любовь я Вашу как подарок,
Мой будете жених.

Прошло два дня - Вишенкa не замедлила,
Словно в снегу купалася.
Но Aбрикосово убранство светлое
Уж всё поосыпалося...

23.03.2023

Это автоперевод моего раннего украинского стихотворения:

Схилилась у низькому реверансі
Тендітна Вишенька:
Ви, милий, просите мене до танцю?
Ой горе, лишенько!

Вишневі гарні квіти білосніжні
Ще не розкрилися.
А де ж моя напахчена маніжка?
Я ще й не вмилася.

О, почекайте, пане Абрикосе,
Всього днів два,  -
Я розчешу мої сріблясті коси,
Засяє голова.

Тоді якраз я буду Вам до пари,
О князю осяйний,
І вже ніщо нам сонця не затьмарить,
І будете Ви мій.

Пройшло два дні - і Вишенька розквітла,
Немов в снігу скупалася.
А Абрикосове убрання світле
Вже все пообсипалося...

Квітень 1992, Вищетарасівка.

Это стихотворение было опубликовано в районной газете "Радянське життя" в мае 1992.