Наснився сон, страшніший від усіх:
Ворожі літаки летіли строєм!
Один за одним! Боже! Скільки їх!
Вони мені здались бджолиним роєм.
І не сховатись… Я стою одна.
Ключа нема, щоб відчинити двері.
Заклякли ноги… Стала, як стіна…
Лиш чую пульс напружених артерій…
Посипались… Здригається земля…
Проймає жах… А дим стоїть до неба…
Усе живе навала спопеля
На тілі помарнілої планети…
Прокинулась… У серці чую щем…
І сльози на очах… Не спала довго…
Шептала: "Ні!! Не буде їм прощень!" –
Вслухаючись у тихий шум за рогом…
Не буде прощень
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123032201939
Свидетельство о публикации №123032201939
Рецензии