Угору, вниз кидає доля,
За білою знов темна смуга…
І серце крає в нас від болю,
Чому все так, чом розпач й туга?
Я до гори деруся знову,
Не зупиняюсь, чую силу,
Долаю перепону нову,
Чистішаю від бруду й пилу.
Чіпляюсь за надію кожну,
Жадане світло, смуга біла,
Життя прекрасне, жити можна,
Радіє і душа,і тіло.
Життя прекрасне, жити треба,
Цінити кожну мить, хвилину,
І знову я радію небу
Та сонцю, як мала дитина.
Спішу, щоб встигнути багато,
Та взяти зайвий час нам ніде,
За все подяку треба мати,
Усе в житті на користь піде.
Всі іспити, що перед нами,
Дадуть хай стати розумніше,
А досвід, що прийшов з роками,
Нас зробить краще і добріше.
Досвiд
© Copyright: Валентина Шакула, 2023
Свидетельство о публикации №123032108339
Свидетельство о публикации №123032108339
Рецензии