Крихтами снів годуєш мене,
Мов голуба на підвіконні,
Допоки ранок не мине,
Вивчатиму лінії сонні
Твого обличчя.
Бажаю більше
Дізнатись про тебе.
Під лазуритовим небом
Зорі з опалу
Падають до печер
Нашої уяви.
Хоч і не полудень Яви,
Але самум почуттів вирує навколо.
Ти поруч -
В мені скипає все несвідоме,
І вкривається піском
Серця мого пустеля.
Я довго тримала себе під замком,
Тож щастя тепер - до стелі.
Крихтами снiв
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123031902952
Свидетельство о публикации №123031902952
Рецензии
