Сон

   Н.Бидненко
В інфернальному полі, на астральній дорозі
Дві душі тісно зблизились вмить.
І з лихої недолі, у правічній тривозі
Одна одній – про те, що болить.
Перша мовить: як гірко чекати,
Друга вторить: ще гірше мені…
Заховались в тумані дерева і хати
Й тихо тануть печалі земні.
Усі рани зцілили дві душі одна одній,
У тепло загорнувшись, над світом пливуть.
Як вони це зуміли, що щасливі сьогодні…
Їх уже не торкнеться життя каламуть.
…Отакий мені сон цеї ночі приснився –
Наче сонячна радість прийшла…
Та як був ти чужим, так чужим і лишився,
І мій світ заслонила імла.
***
В инфернальном пространстве астральной дороги
Две души тесно сблизились вмиг.
Из несчастной юдоли и вечной тревоги
Рассказали о том, что болит.
Молвит первая: -Тягостно мне ожиданье!
Ей в ответ: Хуже нет бед моих!
И леса и дома затерялись в тумане,
Тихо тая в печалях земные.
Души раны друг другу вдвоём залечили
И, обнявшись, над миром плывут.
Как сумели, что счастье на  двух поделили?
Не коснётся их жизненный кнут!
...Вот такой, этой ночью, мне сон опускался,
Словно радость от солнца пришла...
Но, как был ты чужим, так чужим и остался,
А мой свет затуманила мгла.