Вiрш вирватись повинен назавжди
З грудей, з душі, із серця – на свободу.
Невільний вірш призводить до біди,
До відчаю, душевної негоди.
Я чув про поневолені вірші
Із вуст людей, яким забракло волі,
Які згноїли вірші у душі
І тим себе загнали у недолю.
Хтось посилався, що забракло рим,
Хтось переконував – забракло часу...
А я радію всім віршам моїм,
Бо кожен з них – є вільний рідний красень...
Свидетельство о публикации №123031800476