Що мені з того пророцтва?.. Ні сну, ні волі…
Тихо виходжу на вулицю, йду без цілі…
Дихаю і розмірковую мимоволі
про небеса і про те, чому ми безкрилі…
Зверху на мене дивиться птах із латуні…
Певно, дивується факту, що я живий ще,
а не розтанув у завтрашньому відлунні
зову з катедри лізти все вище і вище…
Чорна прозорість минулого вже здається
чимось потрібним, хоча і не зовсім щирим…
Диво життя відбивається десь у серці,
знову наповненім благословенним миром…
Мліє душа, а за нею і хворий розум
тихо лікується чистим, як сніг, повітрям
спокою в думці… І більше нема загрози
стати опалим листком, що летить за вітром…
Березневий вдих
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123031801050
Свидетельство о публикации №123031801050
Рецензии
