Я прямую за сонцем вечірнім,
Намагаючись все наздогнати
Ті останні вогні ейфорії —
Золотаві, згасаючі барви,
Що вкривають гілки на деревах,
Що ховаються спритно за хати,
Що лишаються за небосхилом
І ніколи не будуть чекати.
Я лечу крізь шляхи, як комета,
Набираючись сили палати.
Я не бачу повз себе нічого,
Лиш невпинно я рину на захід.
Може, вдасться щасливою стати,
Без вловимої ледь ейфорії,
Перевершити хочу я швидкість
Із якою згорають всі мрії.
Я прямую за сонцем вечiрнiм
© Copyright: Анастасия Малер, 2023
Свидетельство о публикации №123031605953
Свидетельство о публикации №123031605953
Рецензии