Іде весна, а час так швидко лине.
Земля до посівної лічить дні.
Та тільки йде війна на Батьківщині,
Горять поля в пекельному вогні.
Нам їхати б у поле працювати,
Заждалася розчахнута рілля,
Та вороги продовжують стріляти,
Щодня над світом чорна смерть кружля.
Весна привітно ллє проміння сонця,
А люди плачуть від погроз війни.
У серці – біль від туги і безсоння,
А ворог лізе, наче таргани.
Підкошують щодня нервові зриви,
У грудях – опік, як від кропиви…
Іде весна, зерна чекають ниви,
Та де не глянеш - шанці* та рови…
*Шанці – земляні укріплення у вигляді ровів з насипом; окопи.
Зерна чекають ниви
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123031605839
Свидетельство о публикации №123031605839
Рецензии