Знов душа тремтить полинно
Від тривожних почуттів
І бентежиться невпинно
Без тепла минулих днів.
Хоче випити нектару
Життєдайної весни
І полинути за хмару
Від жорстокої війни.
Заживити швидше рани
Просить збуджено душа,
Затягнути свіжі шрами
На розшарпаних полях.
Просить долю дати крила
Величавих журавлів,
Щоб несли її вітрила
Над просторами полів.
Знов душа плекає мрії
Про щасливе майбуття…
На весну усі надії,
Бо вона дає життя…
Надiя на весну
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123031603135
Свидетельство о публикации №123031603135
Рецензии