Стоїш у дверях, ніби листоноша,
Несеш сьогодні ти сумні новини.
Хотів би залишитися подовше,
Та треба йти. І ти мене покинеш,
Все залишивши з дотиком свободи,
Ясних думок, чуттів загравосяйних...
Тобі такі присвячувала оди,
Кохала щиросердо та фатально.
Але нестримний час у божевіллі
Своєму нас уже спинив та скривдив,
І зорі на холоднім небосхилі
Тяжким сувоєм ввечері розквітли.
То йди, і хай твій шлях устелять квіти,
Він буде вкритий зрання пелюстками.
Мені ж лиши цей привілей - любити,
І холод хай мої лікує рани.
Stojish
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123031508606
Свидетельство о публикации №123031508606
Рецензии