Від невтішних новин
Я втомилась і мрію про спокій.
Сниться рідна земля,
Рідне місто в руїнах, поля.
Хоч не вірю давно
У пришестя всевишніх пророків,
Я щоденно прошу,
Щоб зцілив нас від лиха Ілля…
Закінчиться війна,
Я приїду щаслива додому.
По стежинах пройду
І замріяно гляну навкруг.
Буде все, як раніш,
Я забуду про сльози і втому,
І про болісні сни,
і про ношу життєвих напруг.
Знаю, стрінуть мене
І каштани, і клени, й берези
І зміцнілим гіллям
Помахають, немовби крилом.
Відпочину в саду
Від постійних підвищених стресів
І зігріюсь його
Життєдайним жаданим теплом.
Подивлюсь у блакить
І послухаю крик журавлиний,
Може, в ньому печаль
За загиблими в лютих боях.
Може, так, як мене,
Їх охоплює сум елегійний,
Тож шукають утіх
у квітучих лугах і полях…
Повернусь
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123031502920
Свидетельство о публикации №123031502920
Рецензии