Павел Грабовский. Шутка сказать ли...

Шутка сказать ли: не плачь, не крушись,
Смерти не кличь раньше века,
Духом не падай, а — стойко борись, —
Освобождай человека!

Шутка сказать ли; да где их найти,
Те закалённые души,
Что бы смогли все страданья снести,
Волю стальную стиснувши?

Шутка сказать ли; да как от борца
Будем мы требовать, братья:
Чтоб ничего, кромь тернова венца,
В жизни не смел пожелать я?

Шутка сказать ли; да вместо того
Глянем в себя лучше малость,
Чтобы у сердца спросить своего:
Как подавлять в тебе жалость?






Легко сказати: не плач, не журись...

Легко сказати: не плач, не журись,
Смерті не клич за години,
Духом не падай, а жваво борись
За визволення людини!

Легко сказати; та де їх знайти —
Ті загартовані душі.
Щоб спромоглися все лихо знести,
Очі заткати та уші?

Легко сказати; та як від борця
Будемо ми вимагати,
Щоб він нічого, крім з терну вінця,
В жизні не смів забажати?

Легко сказати; та замість того
Звернемось краще до себе,
Щоб запитатись у серця свого:
Як рятуватись від тебе?