***
як рукою зніме втому,
затремтять рожевим цвітом
Яблуні в саду.
Обіймеш мене маленька,
Моє сонечко рідненьке
І до уст твоїх солодких
Припаду.
Розкажу про наші втрати,
Не одна ридає мати,
Молодий її синочок
До дому не прийшов.
Побратимів хоронили,
А вони ще й не любили.
Хтось із них свою домівку
В чужині навік знайшов.
Будеш плакати кохана,
Бо то наша спільна рана,
Зацілую твої очі,
Бо у них весна.
Ми повинні пам'ятати
Тих, кого чекала мати
І кого вже на землі нема.
Я повернуся до дому.
Свидетельство о публикации №123031400628