Закрию очі - бачу рідне місто,
Пригадую своє життя-буття.
В думках долаю дуже швидко відстань,
Ледь стримую щасливі почуття.
Згадаю берег річки, тихі верби,
Прозорі води, човен, очерет…
Хотіла б з пам'яті війну я стерти,
Не можу, мабуть є якийсь секрет.
То бачу небо – синє, наче море,
То у свинцевих хмарах дощових.
І знов у серці відгукнеться горе,
Як вітер у завіях степових…
Здається, я радіти розучилась…
У ритмах серця відчуваю збій…
Хоча б скоріше ця війна скінчилась,
Щоб вирватися з нурту безнадій!..
Хоча б скорiше
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123031402510
Свидетельство о публикации №123031402510
Рецензии