За вікном стара дорога,-
кляті вирви.
Далі дім, де молять Бога,
крок до прірви.
За вікном летять сніжинки
й тануть згодом.
Промайнула в чорнім жінка,
щемна врода.
Пролетів стрілою ровер,
пиль - стіною.
Мій сумний четвертий поверх
без покОю.
У палаті тепло й тихо
і бузково.
Мама в снах співає втіху -
колискову.
Прокидатися не хочу...
ліки... болі...
чорний колір не жіночий,
мій по долі.
Світ, що за вікном віднині
шлейф ілюзій.
поміч замала людині
рідні, друзі.
За вікном не опинитись -
припис строгий:
час лишИвся домолитись
і до Бога.
За вiкном...
© Copyright: Ева Сокол 2, 2023
Свидетельство о публикации №123031304791
Свидетельство о публикации №123031304791
Рецензии