Колись були у мене крила,
Тепер нема.
Була весна, і я любила,
Тепер – зима.
Щодня новий в житті екзамен,
Душа болить.
Здається, що у грудях камінь,
Як гніт, лежить.
Були колись немовби рідні,
Тепер – чужі.
Життя підтвердило, ми – різні,
Як міражі.
Були у нас і спільні плани,
Й думки одні.
Тепер в душі – лише тумани
Та хмурі дні.
Образа душі оповила,
Сніги лягли…
А ми, на жаль, кохання крила
Не вберегли…
А, може, це війна триклята
В один момент
Такі потрібні нам крилята
Розбила вщент?..
Колись i тепер
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123031302693
Свидетельство о публикации №123031302693
Рецензии