Кинь мені снитися, кинь вже, я прошу,
Я виринаю з цих снів,
Зоряним вогнем зрошена,
Вкрита квіткопадами й метеликами,
Росу весняну споживаючи келихами...
Ти й сам - мов весна,
І імпульси серцествердні
Падають з неба
До нашої тверді,
Малкут, Кетер -
І хто кого увінчав, невідомо,
Але весь цей пилок
Я приношу додому.
Проростають квіти
Непомітно кетягами,
Я, милуючись твоєю естетикою,
Хоч і соромно, хоч і лячно,
Загартовано немовлячу.
2023
Кабал стичне
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123031209378
Свидетельство о публикации №123031209378
Рецензии