За що ти мене наказав,
За те, що кохала без тями.
З розлуки віночок зв'язав,
Обман із пустих обіцянок.
А мені нічого не треба,
Я просто тебе кохала.
В очах твоїх бачила небо,
За тобою дуже скучала.
Думками тебе малювала,
Як художник та тільки віршами.
Та почуття накрила хмара,
З грозами та вітрами.
Думала, що ми одне ціле,
Є в нас і сила і воля.
Кохання наше зміцніло,
Та не так повернула доля.
Ти вибрав легку дорогу,
Щоб іти і не спотикатись.
Не ту, що веде до порогу,
Ти просто хотів спілкуватись!!!
В ночок розлуки
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2023
Свидетельство о публикации №123031205190
Свидетельство о публикации №123031205190
Рецензии