Зима скувала осінь,
У льод запхала листя.
Йому там мало місця,
Воно повітря просить.
Воно ще шелестіло,
Строкате на гіллі,
Дощ з вітром налетіли,
Тепер воно в ріллі...
Воно ще пам'ятає
Спів пташок полохливих,
І сонячне проміння
Збережено донині
У прожилках-морщинках,
Закрите, наче в скрині.
Воно ще пам'ятає
Коли було бруньками,
Тяглось, наче руками,
До неба. Воно знає,
Що в небі його сила,
Що в сонці його фарби...
Воно наче людина...
Повчитись в нього нам би...
Раділо, що зелене,
Коли буяло пишно,
І звеселяло квітами...
Яка краса! Облишмо...
То все було, то все було...
А що залишилось нараз?
Холодним снігом замело,
І в лід скував мороз.
І стане з листя пух і прах,
І буде грунт із цього.
Там проросте нове життя та новий птах
Співатиме для нього.
-------------------
29.11.2018
Листя
© Copyright: Алёна Мартыненко, 2023
Свидетельство о публикации №123031107712
Свидетельство о публикации №123031107712
Рецензии