Летять додому з вирію лелеки.
І я лечу, та тільки у думках…
Мій рідний край – у вирі небезпеки,
Чатує холод смерті на шляхах.
Летять лелеки… Може, їм і страшно,
Та гостра ностальгія за гніздом
Дає їм силу прилетіти вчасно
І помахати радісно крилом.
Лелеки, мабуть, добре пам'ятають
І згарища, і вибухи, і дим,
Та все ж вони з дороги не звертають,
Притягує нестримно рідний дім.
В уяві я вже бачу, як над дахом
Лелеча зграя з криком проліта…
Якби ж була я швидкокрилим птахом,
Злетіла б і забула про літа…
Летять лелеки
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123031106749
Свидетельство о публикации №123031106749
Рецензии