Алесь Гарун - Ветер

ВЕТЕР

Веет ветер вольный,
Тучи резво гонит:
С лесом и водою,
Гомонит-трезвонит!
Прилетел он к речке,
Лёг там, притулился,
Чуточку по ясной
Вихрем покружился,
Приласкал словечком,
Свистнул и поднялся
И за тучкой лёгкой
Упорхнул, погнался.
Вновь примчался к лесу
«О, здорово, братец!»
И пошел средь ёлок
Он шуметь, гуляти:
Одну поцелует,
Уж с другой смеётся,
Кинет слово, пару,
За третью берётся…
Хватит уже леса!
Снова ввысь поднялся,
Покрутился сверху,
Да и в даль подался!
Разогнался вволю
И в низину ринул,
Припал до землицы
И как-будто сгинул.
«Ах, моя мамуля,
Как я нагулялся!
Видел солнце, месяц,
В речке искупался.
Хорошо на свете!
Сколько в нем простору:
Шлёпаешь по речке,
Припадаешь к бору...
Я б хотел подольше
В свете погуляти, -
Отпусти, мамуля,
Ещё полетати!»
Славно, что пустила
Ветер мать гуляти,
Тот поднялся в небо -
Песни распевати…
А когда закончил
Петь и веселиться,
Гикнул и понёсся
В даль быстрей чем птица.

АЛЕСЬ ГАРУН
Перевод Дениса Говзича

И ОРИГИНАЛ

Вецяр

Вее вецяр вольны,
Хмары шыбка гоніць;
З вадой, зямлей, лесам
Зюкае-гамоніць!
Прыляцеу да рэчкі,
Прылег, прытуліуся,
Крышачку па яснай
Віхрам закруціуся,
Сказау слауцо ласкі,
Сьвіснуу і падняуся
І за хмаркай легкай
Пырхнуу і пагнауся.
Зноу прымчау да лесу:
„О, здароу, мой браце!
І пайшоу між хвояк
Ен дурэць, гуляці:
Адну пацалуе,
З другой пасьмяецца,
Кіне слоуцо, пару,
Да трэццяй бярэцца ..
Годзі ужо у лесе!
Зноу у выш падняуся,
Пакруціуся крыху,
Ды у даль падауся.
Задау гону, пылу,
І у ніз ен рынуу,
Прыпау да зямліцы,
Бытцам дзесь загінуу.
„Ах, мая матуля,
„Як я нагуляуся!
„Бачыу сонцо, месяц,
„У рэчачцы скупауся.
„Хораша на сьвеці!
„Колькі у ім прастору:
„Шыбаеш па рэчцы,
„Прыпадзеш да бору...
„Я хацеу бы болей
„У сьвеці пагуляці, —
„Адпусьці ж, матуля,
„Яшчэ палетаці!"
Пэуне, што пусьціла
Вецяр маць гуляці,
Бо падняуся у небо
І пачау сьпеваці...
Вось — ненацкам скончыу
Сьпеваці гуляка,
Гікнуу і панесся
У даль хутчэй за птака.

Алесь Гарун
1907; 1910

ДАЛЕЕ

Алесь Гарун - Молитва
http://stihi.ru/2022/02/23/2225


Рецензии