370. Вiйськовополонена

Я тебе зустрінув у лікарні:
Крапельниця, тіло нерухоме,
Небо з вікон з нас сміється хмарне,
Бог недавно витягнув із коми.

Цей курйоз я обіймаю міцно.
Скажеш гнівно: "Не дивись на мене!"
Я розношу пацієнтам їсти,
Ну а ти – ... військовополонена.

Я – на історичну Батьківщину,
Ти ж – взяла до рук стрілецьку зброю.
Як же світ змінився, став вошивий!
Як змінились історичні ролі!

Пам'ятаєш нічку просто неба,
Сцену у великого багаття?
Де були ми разом у наметі,
Боже, ну яке ж було це щастя!

Ми з тобою руни малювали,
Огірочки різали на лавці.
Докоряв тобі за те, що палиш,
Ну а сам цим потай милувався...

Я відчув закоханість крилату,
Той роман навік лишився в серці,
Ну а потім ти прийшла... вбивати,
Взявши автомат до рук і берці.

Як же радий тому, що вціліла,
Я ж-бо за тобою навіть скучив!
Ну то й що, що ворог – кволе тіло;
Серце в ліжку стукає так гучно...

Уявляєш? – Так, тебе бракує;
Знов пишу вірша... і не відправлю.
Серце, знаєш, досі протестує,
До прощення стали надто спраглі.

Присвятив тобі я кілька віршів,
Поки ти стріляла в моє місто,
Щоб у серці ти лишилась вічно,
Ну, принаймні, в пам'яті тернистій.

Пам'ятаєш сажі слід на носі?
Шаленіли, ніби ми – примати.
Ми ходилипо пісочку, босі,
Ну а потім ти прийшла... вбивати.

Дивний мікс симпатії й образи;
Ми ніяковіли, ніби голі;
Обривались погляди і фрази,
А слова позастрягали в горлі.

Ти щодня згорала на роботі,
Я – щодня під обстрілом... щасливий.
Ти прийшла вбивати у скорботі,
Я – куплю тобі варення з сливи.

Так, мені шкода тебе. Вертайся,
Так, до тебе тягне, хоч ми й різні.
Все одно потрапимо до раю,
Там, у раю, заспіваймо пісню.

Ти колись повернешся додому,
Я востаннє поцілую руку,
Й станемо ми знову незнайомі,
А хотілось – завжди поруч бути.

Відпущу, бо... переміг любов'ю,
Поцілую в сіточку на венах,
Зустріч цяя – нам відніме мову;
Я і ти – ... військовополонена.

Буде мир – птахи засвищуть дзвінко;
Зрештою, забудуться сирени,
Та не ти, життя мого сторінка,
Чарівна, й військовополонена...

березень 2023