Душа просить миру
Летять додому з вирію птахи,
І горобці цвірінькають під дахом,
І весело сміються дітлахи…
От тільки ввечері, коли сідає сонце,
Так щемко і тривожно у душі.
Стоять дерева, наче незнайомці,
Такі примарні і немов чужі…
Так хочеться змінити щось навколо,
Забути про воєнний вітролом,
Щоб у саду розквітла матіола,
Повіяло насиченим теплом…
Щоб зустрічали ранок чисті роси,
Приваблювали сяянням бджілок…
Душа невтомно щастя й миру просить,
Плете з думок утішливий вінок…
Свидетельство о публикации №123031006122
Из теплых стран домой несутся стаи.
И воробьи резвятся на асфальте.
Детишкам тоже веселее стало.
Вот только вечером, когда садится солнце,
Щемит сердечко. В воздухе тревога.
Вокруг деревья, точно незнакомцы,
Куражатся в похмелье одноногом.
Мне страшно, что война меня и здесь достала,
Где я живу, вдали от милой хаты,
Где родилась, жила и подрастала,
Где маттиолы аромат крылатый…
Где улыбались утру чисты росы,
Где пчёлок рой, где мёд на чайном блюдце…
Душа моя - покоя, мира просит,
Чтоб в Украину поскорей вернуться…
Елена Куприянова 3 17.03.2023 19:46 Заявить о нарушении
Двинянников Валентин 19.03.2023 18:36 Заявить о нарушении