Не зважай на весну… Я не стався під вечір
у заїдженій п’єсі про зайвих людей.
Ніч м’яким простирадлом лягла мі на плечі
і кудись запросила… в майбутнє, відей…
Навкруги просинаються чорні дерева,
зволікаючи з листям… Явдоха чека
на наївних… Ледь стриманий дзвін Параскеви
пролітає над містом… Холодна рука
ще незрілого березня взяла за шию
переляканий лютий… І світ почина
розкриватися в мріях про те, як відмиє
свій пейзаж, що до того крізь біль поглинав…
Тремтiння сильного
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123031003188
Свидетельство о публикации №123031003188
Рецензии