О, море, море
Згадалось, наче казка, синє море.
Щасливі миті, сонцесяйні дні,
Зірки яскраві в небі неозорім.
Як я любила теплі береги!
Думки легкі пливли, немовби хвилі,
Від сонця набиралась я снаги,
А спокій навівали тихі штилі.
Не знало серце болю і тривог,
Нудьги і суму, розпачу і горя.
Вела я з морем дивний діалог…
Здається, це було зі мною вчора…
Як пестила, леліяла думки,
Несла надію лазурова хвиля!
Я почуття вливала у рядки,
Вслухаючись, як білі чайки квилять…
Я осягала істину прозрінь,
Вбирала серцем голубінь ранкову.
О море, море! Синю широчінь,
Не знаю, чи колись побачу знову…
Свидетельство о публикации №123031002651