Иван Светличный. 1929-1992 Жалостный сонет
Суровый грех ему прости,
Он человек ведь, как и ты:
Ждут дома и жена, и дети.
Им надо грошей принести
И нужно - что греха таить -
С дерьма собачьего суметь
На госизмену наскрести.
Хотел бы ты в той шкуре быть?
В дугу свой горб и совесть гнуть?
Тяжёлый крест. Уразумей
И не мешай ты грязь с болотом.
Жалей судью так своего ты,
Как мы жалели бы бл**ей.
ЖАЛІСНИЙ СОНЕТ
Умій суддю свого жаліти,
Тяжкі гріхи йому прости,
Таж він людина, як і ти:
У нього дома жінка, діти.
Їм треба грошей принести,
І треба — ніде правди діти —
З лайна собачого зуміти
Державний злочин довести.
Хотів би ти в тій шкурі бути?
В дугу свій горб і совість гнути?
Собача доля! Зрозумій
І не топчи багно в болото.
Жалій суддю свого достоту,
Як ми жаліємо повій.
Свидетельство о публикации №123031001570