Зачинені двері, хоч лоб розшиби!
Ключі не підходять! Відмичку!
Не впустиш? Гадаю - любив не любив...
Пробачу ховатися звичку.
Ось там, за дверима - палаючий ад,
Безвинні і прокляті душі.
Там жереб і злість для усіх, напрокат -
Святе мають намір порушить.
Є черга і тиша близ райських дверей,
І квіти на всохлих деревах.
Бажаючим візи Харон видає
На суд у Аїдове чрево.
Є вічко таємне у прірви світів,
Є петлі - ні в чому не винні...
Скриплять, як і двері, слова між рядків -
учора, сьогодні й віднині...
Знайду, відшукаю ті двері, повір!
Здолаю мости й переправи.
У двері відкриті вже загнаний звір -
Втікати - не має - підстави.
Харон - перевізник душ померлих на суд у підземне царство Аїда.
Аїд - бог підземного світу.
Вільний поетичний переклад власного вірша "Ода двери".і
http://stihi.ru/2016/07/07/2796
Ода дверям
© Copyright: Вера Свистун, 2023
Свидетельство о публикации №123030903042
Свидетельство о публикации №123030903042
Рецензии