Александр Новиков. Бомба. Рус. Бел
Чтобы ты вошла в него
Ты в него гляделась и вертелась -
И во всём, и без всего
И шептал, шептал тебе без лести
Голос твой в стекла квадрат -
Зеркалом побыть на этом месте
Каждый был бы очень рад
Ты знала, что ты бомба, точно,
Когда ты вырастала на пути
Взрывала душу бомба в клочья,
И думал я: "Иди сюда, иди"
Но кого-то, значит, ты любила,
И любви своей верна
Мимо проплывала, проходила,
Но одна, всегда одна,
Чтоб потом у зеркала ночного
Разбирать в душе бардак,
Отраженье спрашивая снова,
Что же для него не так
***
Бомба
Люстэрку халоднаму жадалася,
Каб ты ўвайшла ў яго
Ты ў яго глядзелася і круцілася -
І ва ўсім, і без усяго
І шаптаў, шаптаў табе без ліслівасці
Голас твой у шкле квадратам -
Люстэркам пабыць на гэтым месцы
Кожны быў бы вельмі рады
Ты ведала, што ты бомба, сапраўды,
Калі ты вырастала на шляху
Разрывала душу бомба ў жмуты,
І думаў я: "Ідзі сюды, ідзі"
Але кагосьці ты кахала,
І каханню свайму дакладная
Міма праплывала, праходзіла,
Але адна, заўсёды адна,
Каб потым ля люстэрка начнога
Разбіраць у душы бардак,
Адлюстраванне пытаючы зноў,
Што ж для яго не так.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №123030806397