8/03/2023/
І знову білі квіти ніжні
До рук припали й віршем стали...
І знову сніг іде, і грішність
З душі загубленой змиває,
І піднімає світ на крилах
У височінь, де все - білійщість,
І сяйвосонячні вітрила
Тріпочуть, славлять вічну щирість,
Яка до нас злітає в серце,
Щоб там краса запанувала...
Поглянь на себе у люстерце,
Любов моя, тебе впізнала
На безпорадному обличчі,
В тенетах війн і катастрофи.
Дивись на мене з потойбіччя
Всесвітнім поглядом особи,
Яка втішає чистим змістом,
І все сприймає і приймає...
Любов моя, стою в намисті
Осяйно білому тюльпанів...
I знову бiлi квiти нiжнi
© Copyright: Брущенко Алёна Бруна, 2023
Свидетельство о публикации №123030803047
Свидетельство о публикации №123030803047
Рецензии