Василь Симоненко 1935-1963. Берёзы в снегу онемели

Берёзы в снегу онемели,
Иней на ветках слезами.
О чём вы мечтаете, белые?
- О солнце мечтается нам...

Дубы в ледяной кольчуге,
Одеты в седые шелки,
О чем задумались, други?
- О солнце думаем мы...

Ветра обжигают морозом,
Куда же вас черти мчат?
Чего шумите напрасно?
- Хотим мы солнце сыскать...

Очи, исполнены горя,
Печальные очи мои,
Чего вы ищете взором?
- Её увидеть хотим...

Сердце, больное прежде,
Малая мука моя,
Зачем щемишь, словно режешь?
- Хочу я её тепла...

Разум ты мой бесстрастный,
Выручь меня хоть ты -
О чем задумался, брат мой?
- Хочу надежду найти...

Берези, в снігу занімілі,
Іній на вітах слізьми,
Про що ви мрієте, білі?
– Про сонце мріємо ми…

Дуби в крижаній кольчузі,
Одягнуті в сиві шовки,
Про що замислились, друзі?
– Про сонце наші думки…

Вітри із морозяним шпаром,
Куди вас несуть чорти,
Чого галасуєте даром?
– Хочемо сонце знайти…

Очі, наповнені горем,
Очі сумні мої,
Чому ви блукаєте зором?
– Хочем побачить її…

Серце, недавно кволе,
Муко моя мала,
Чому щемиш, як ніколи?
– Хочу її тепла…

Розуме мій байдужий,
Вируч мене хоч ти –
Над чим ти думаєш, друже?
– Хочу надію знайти…