Рік
Вий сирен, тривога. Виснажені люди.
Випалений спогад: лютий місяць лютий…
Лютий рік-заріза крався, йшов по п'ятах,
Гуркотів залізом серед міст розп'ятих.
Правий гнів відвічний рік в собі тримали.
Чорну кров торічну, спухлий струп навали,
Крик несамовитий. Душу ніде діти.
Витоптані квіти. Викрадені діти.
Знищення безвинних. Звірства склад і розклад.
В'язнуть в трясовинах глузду суд і россуд.
Рік – терпіння міра. Гасне зірка рання.
В'ївся біль у шкіру, мов татуювання.
На полях-погостах в жовто-синіх стягах
Тисне горло помсти невгамовна спрага.
Господа правиця крутить часу жорна,
Меле на мукицю днів вугілля чорне.
Поки сонце зійде, воїн списа сточе,
З рук катам не зійде бузувірський злочин.
На лану блакитнім рік зростив у кожнім
Соняшник несхитний, міць непереможну.
Год
© Copyright: Ирина Юрчук, 2023
Свидетельство о публикации №123030702662
Свидетельство о публикации №123030702662
Рецензии