Полон… полон… не тра мене лякати.
Я кацапні з дитинства не боюсь.
Я з кацапнею з юності борюсь,
бо геть не хочу варвара до хати…
Уб‘ю… уб‘ю… не тра мені зудіти
про «руський мир» і всякеє гімно.
Війна, москаль, - це, курва, не кіно…
бо на війні мої вмирають діти…
І те, що ти ся трусиш з машингвером,
як та остання, кончена холєра, -
і є квиток у мій життєвий рай…
Бо простір спить… і час невпинно плине…
а я говорю «слава Україні!»…
Ну, а тепер, притрушене, стріляй…
Сонет загиблому украiнцю
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123030700175
Свидетельство о публикации №123030700175
Рецензии