ШкодА красу...
пахучі квіти на дворі.
Здається плачуться вони,
їм впору ще цвісти й цвісти,
але так холодно вночі.
Мороз вже здалеку прийшов,
по ранкам зупиняє "кров"
колючий вітер налітає,
без жалю пелюстки зриває.
А сонце? Що ж воно?
Воно не те...
Не те, як влітку, золоте.
Один лиш лист опалий дбає,
тихенько з дерева злітає,
що мама до маленького дитя,
з любов'ю квітку огорта
і пісню чарівну співа :
" Шелест листа, шелест листа"...
В таких обіймах і заснуть,
мо' до весни,
якщо ніхто раніш пори
не прибере з корінням
і не спалить
у пошуках "краси і гарних правил".
Свидетельство о публикации №123030603008