В нещасливу годину
Я поїхала з дому,
Відчуваю провину
І нечувану втому.
Я поїхала з дому,
Бо тремтіла в підвалі,
Бо у небі нічному
Розсипались печалі.
Ще було напівтемно,
Та, немовби із пекла,
Смерть летіла на землю
З помарнілого неба.
Якби ж мала я крила,
Я злетіла б, як пташка,
Світ увесь би укрила,
Щоб не дихав так важко.
Чашу горя і болю
Я б усю осушила
І удачливу долю
Дати всім поспішила.
Я - в далекому краї,
Та душа моя вдома.
Безпорадність проймає,
Кличе владно додому…
В нещасливу годину
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123030503560
Свидетельство о публикации №123030503560
Рецензии