Весна… Та ночі ще холодні
і п’ють надій примарних кров…
Твій подих - натяк на любов,
а очі - стомлені й голодні
до вже забутого тепла…
Здається, рік минув по тому,
як ти ішов ледь вдітим з дому,
бо ніч грозою відгула,
щоб вранці злитися з промінням
веселих зір… Липневий сміх
тоді собою нас усіх
переправляв у небо синє,
де Б-г, що вічно палить піч
людським серцям, просив нас жити
у мирі з миром… Щастя мито
ти вже сплатив, та - дивна річ -
зима, безглузда і набридла,
бува вертається, і сніг
вкриває настрою поріг
і все здається остогидлим…
Та ти не бійся… Холоди -
то мрій заквітчаних провісник…
В житті завжди буває тісно
і для весни, і для біди,
і для закоханого в душу -
це часу й простору закон…
То ж - спи… І хай твій теплий сон
ніщо у світі не порушить…
Весна
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123030501436
Свидетельство о публикации №123030501436
Рецензии