Libertango мого кохання. I

I.

Епіграф: https://youtu.be/zXvSizQePzU
Gregory Lemarshal -
Ecris L' Histoire

"Напиши історію
Все, що ти б хотіла між строк
Твоя територія протягнулася так далеко від моєї.
Напиши історію
На згадку про мене
Але ніколи не пиши кінець.


"Libertango мого кохання."

«Місячний пил осідає на твоєму обличчі,
Поки ти спиш, я тихо тобі розповім,
Що ми схожі на зірки між пеклом і раєм,
Запалені заради кохання та любов'ю розпалені...» ...

https://youtu.be/WZgu-yDoIm4
Devide Esposito "Io so che tu".

Люди сяяли Любов'ю подібно до мільярдів зірок у ясну літню ніч.
 Все сильніше розгорялося сяйво цього щирого почуття, яке інтенсивно пульсувало в единому ритмі з Піснею Душі, що звучала в серці кожної людини...

 Загорялися ... Сяяли... Але...
Чомусь у більшості людей почуття починало меркнути і з часом повільно згасати.
Лише деяким людям чомусь ніщо не ставало на заваді…

 Саме вони й служили орієнтирами для Янголів, які прагнули прийти на допомогу тим, хто всім серцем звертався до них з проханням…
Янголи щиро та завзято допомагали їм: посилали сигнали, знаки, підказки... ні на хвилиночку, в рамках земного часу, нікого не випускаючи з поля своєї пильної уваги.
 Незважаючи на те, що у кожної людини відбувалися різні важки ситуації в житті - прохання людей здебільшого стосувалися кохання.

 Ось вони й допомагали людям зберегти це Божественне Світло у серці у кожного.
Те світло, на сяйво якого, як на незгасний маяк вночі, люди могли б рухатися назустріч один одному у своєму прагненні знайти довгоочікуване кохання.

А потім, у єдності внутрішнього божественного сяйва з душею, серцем та розумом, перетворити та прикрасити світ, у якому жили. Для себе. І для інших.

Але... все ж таки щось перешкоджало цьому.
На кожному кроці ставали перешкоди: від незначних, на перший погляд, до вкрай суттевих.

 Щось заважало їм сяяти любов'ю все яскравіше і віддавати тепло Божественного почуття іншим.

Все складніше їм було втримати та зберегти кохання у своєму серці.

І тоді...
Тоді  думки таких людей ставали хаотичними. Енергії змінювали свої вібрації на всьому плані буття. Почуття поступово згасали... Слова набували іншого сенсу. А серця збивались з потрібного ритму.

Збіг зовнішньої частоти почуття переставав співпадати із внутрішним власним ритмом людини. І наставав біль... Біль розчарування у коханні, людях і собі. А потім... повільно, непомітно, але наполегливо, народжувався страх.

На щастя, так було не з усіма.
 Але, нажаль, все ж таки, таких людей було досить багато.

 Таких, котрі збилися з потрібного ритму.

 - Що відбувається ?- здивовано запитувала вона - Чому так стається? - допитливо заглядаючи Йому в очі.
 В очі, сповнені Любов'ю, в яких сяяла вікова мудрість вічного життя.


https://youtu.be/KCmSP1EZ9hw?si=LvQSTHAcKFfufhwB 
Микола Мозговий - Грай музико моя!