По ст1нах
Я сповзала тоді по стінах!
Всі істерики, божевільно
Я зривалась тоді у прірву.
Я не знаю тепер, що буде,
Але досі болить нестямно,
Я не впевнена, що забуду,
Я не впевнена, що ще встану.
Крапка правильно б'ється, світлом.
Сила в тому, що я - стихія!
Крізь пітьму і прозорий вітер,
Я чекаю свою надію.
І хотілося б щось змінити,
Щоб і дихати легше, радість...
Я очима дивилась в мрії,
Але бачила тільки старість.
Крапка правильно б'ється, знаєш.
Не змінити тепер, все марно.
Я сповзала тоді, як камінь...
Але йшла я насправді гарно!
Я насправді тебе хотіла!
Так хотілося справжнє щастя...
А сповзала по голих стінах,
Розмочивши сльозами плаття...
03.03.2023
© Inna Омут, 2023
Свидетельство о публикации №123030405076