Sonnet 6. William Shakespeare

Нехай не зіпсує  рука зими
В тобі те літо, де збирав ти квіти.
І красоти тієї різнобарвні килими
Тобі давали сенс життю радіти.

Отримав ти дорогоцінний вклад,
Що збільшив у житті десятикратно.
Самого себе повернути рад
З прибутком досвіду і справ стократно.

Ти будеш жити в дітях стільки раз
Та стільки ж будеш мати ти талантів,
Записуючи безліч геніальних фраз
Пером на білому папері фоліантів.

Не будь свавільним,
Чи занадто справедливим. Прихильник долі, знай, 
Ти народився вільним,
Від забаганок смерті,
І тому щасливим.
У кожну мить
Земної круговерті.

Переклад

Then let not winter's ragged hand deface
In thee thy summer, ere thou be distill'd:
Make sweet some vial; treasure thou some place
With beauty's treasure, ere it be self-kill'd.

That use is not forbidden usury,
Which happies those that pay the willing loan;
That's for thyself to breed another thee,
Or ten times happier, be it ten for one;

Ten times thyself were happier than thou art,
If ten of thine ten times refigured thee:
Then what could death do, if thou shouldst depart,
Leaving thee living in posterity?

Be not self-will'd, for thou art much too fair
To be death's conquest and make worms thine heir.