Sonnet 5 William Shakespeare

Поволі плине час...
З майстерністю тонкою
Чарівне свято створює для нас.
Та водночас, в водоворОті круговому,
Збирає все, що так втішало вас.

Потік годин і днів такий нестримний.
Залишив літо в сутінках зимових днів,
Де листя сховане,
Земля завмерла
Під плащем зі снігу
А пам'ять дістає квітучий аромат
Твоїх троянд,як привід безпричинний.

Чарівний  бранець, замкнений у стужу,
Про те, що літо було на землі,
Нагадує вночі, порушуючи тишу,
Про квіти, що згубили свій чарівний блиск,
Але не втратили свій аромат і душу.

Переклад. 

Those hours, that with gentle work did frame
The lovely gaze where every eye doth dwell,
Will play the tyrants to the very same
And that unfair which fairly doth excel:

For never-resting time leads summer on
To hideous winter and confounds him there;
Sap cheque'd with frost and lusty leaves quite gone,
Beauty o'ersnow'd and bareness every where:

Then, were not summer's distillation left,
A liquid prisoner pent in walls of glass,
Beauty's effect with beauty were bereft,
Nor it nor no remembrance what it was:

But flowers distill'd though they with winter meet,
Leese but their show; their substance still lives