Н.Бидненко
Так вийшло: я тобі не треба…
(Хай Бог простить усі гріхи!)
На все існує воля Неба,
Що визначає нам шляхи.
Отак і наші дві дороги
Перетялися лиш на мить.
Молитва, плач і застороги…
А не минає і болить.
Ось і тепло твоє розтало
У позачассі назавжди.
Чому ж було так щастя мало?
Чому душа вола: «Прийди!»
…Живу у вигаданім світі,
Немов би все ще поруч ти.
Та я в зимі, а ти у літі,
І не сумісні ці світи.
***
Вышло так - я тебе не нужна...
(Пусть Бог нам все грехи прощает!)
Небесной волей нам дана
Судьба, что путь определяет.
Вот так и наши две дороги
Пересеклись всего на миг.
Молитва, слёзы и тревоги -
Лишь мне одной, как на двоих!
Вот и тепло твоё растаяло
В безвременье и на всю жизнь.
Чего ж так счастья было мало?
Зачем кричала я: "Вернись!"
...Живу в выдуманном свете,
Как будто рядом ты со мной.
Но я в зиме, ты - в тёплом лете,
А этот мир совсем иной!
Воля неба
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2023
Свидетельство о публикации №123030105305
Свидетельство о публикации №123030105305
Рецензии