Иван Светличный. 1929-1992 Тюрьма
Т. Шевченко
В тюремной камере, в неволе
Во сне тюрьма приснилась мне.
Другая. Ни решёток нет,
Ни стражи. И всего довольно.
И мир - идиллия сама.
И люди - сборище моголов
С кокардами, а сердцем голы:
Кричат, а речь у них нема.
И бельма очи заслонили.
На свет взглянуть им нету силы,
Все ждут...начала иль конца?
Грехов прощенья иль расстрела?
И бухают о ребра-стены
Безвинно-заячьи сердца.
ТЮРМА
Ми серцем голі догола.
Т. Шевченко
В тюрмі, за ґратами, в неволі
Мені приснилася... тюрма.
Але не ця. Ні ґрат нема,
Ні варти. І всього доволі.
І світ — ідилія сама.
І люди — стовпище моголів
З кокардами, а серцем голі:
Кричать, а мова в них німа.
Полуда очі заступила.
На світ їм глянути несила,
Всі ждуть... початку чи кінця?
Відпущення гріхів чи страти?
І гупають о ребра-ґрати
Безвинно-заячі серця.
Свидетельство о публикации №123030104969