Первый день весны

   Н.Бидненко
На першу сходинку весни
Усі сьогодні стали...
Чому ж впилися в ясени
Уламки злої сталі?
І стогне болісно каштан,
Від кореня відтятий...
Лютує град і ураган -
Немає більше хати.
Ось плаче мати... Телефон
Приніс печальну звістку:
Потрапив син її в полон,
Вона ж втіша невістку.
Маленький хлопчик розгубивсь...
Ну, як йому сказати,
Що він тепер один лишивсь,
Немає мами й тата.
Над тілом вірний пес скулить,
Та не встає хазяїн.
А у селі пала й гримить
Від центру до окраїн.
Де вже зійшла озимина,
Там вирва від ракети.
Смертельні мітки... Це війна
Склада страшні сюжети.
Нехай ще точиться війна
І серце рвуть тривоги -
Іде з надією весна,
За нею - перемога!
***
На первую ступень весны
Мы все сегодня встали...
Зачем же впились в ясени
Обломки злой стали?
И стонет раненый каштан,
От корня он оторван...
Лютует град и ураган -
Дом бомбами разорван.
Рыдает мама. Телефон
Принёс плохие вести:
Сынок её, в бою пленён.
Утешила невестку.
Малыш, мальчишка растерялся...
Ну что ему ответить,
Без мамы с папой он остался,
Один на целом свете.
Над телом верный пёс скулит,
Но не встаёт хозяин.
А всё село горит, гремит
От центра до окраин.
Там, где озимые взошли-
Воронка от ракеты.
Войны борозды пролегли
Сквозь страшные сюжеты.
Хотя идёт ещё война
И рвут на сердце беды
Идёт с надеждою весна,
За ней придёт - победа!