В руинах между черепками жбанов,
мечами и пряслами, находками каждодневными,
наткнулись на неведомой девы останки
с начельником — золотою диадемою.
Молчит про её имя крышка саркофага,
летопись задворками обходит ее девичество.
Вместо свадебной фаты напялил фатум
черное покрывало на очи ясные.
Это ли не твое, город, подобие:
поросло городище забвения дерном,
осталась крупица славы после тебя,
одной девы золотая диадема.
У румовищах поміж череп'ям дзбанків,
мечами і пряслами, що знаходимо щоденно,
напіткали невідомої діви останки
з начільником — золотою діадемою.
Мовчить про її наймення віко саркофагу,
літопис задвірками обійшов її дівоцтво.
Замість весільної фати нап’яв фатум
чорну намітку на ясні очі.
Чи се не твоя, городе, суща подоба:
поросло городище забуття дерном,
лишилася дещиця слави по тобі,
сливе діви золота діадема.
Игорь Калинец. Род. 1939. Галич
© Copyright: Алёна Агатова, 2023
Свидетельство о публикации №123022804816
Свидетельство о публикации №123022804816
Рецензии