Тыия
Під кінець зими раптова зустріч
Двом серцям самотнім в царстві мрій
Повернула радощі забуті,
Щоб в очах засяяв блиск надій.
І кохання пристрасне, глибоке-
Так буває раз в житті, нажаль,-
Нас змінило, а думки високі
Розігнали сірую печаль.
Ти і я - безмежності натхнення,
Ти і я - травневих луків цвіт.
Я і ти - надія сьогодення,
Я і ти - вогонь і грубий лід.
Слово "ми" лишилось у безодні,
Станув сніг буденності з доріг.
Підкорились долі щастя сходні,
Так чому ж мене ти не зберіг?
Свидетельство о публикации №123022803320
струны моей души и я сподвигся на очередной
перевод.
Слово «Мы» - осталось там, в бездонной Тени,
Снег сбежал ручьями Бренности с дорог,
Счастью сдались судьбоносные Ступени –
Что ж Любовь мою Ты, Милый, не сберёг?
**********
Остальное здесь:
http://stihi.ru/2024/01/31/5440
Искренне и с теплом души - Валентин.
Валентин Пепел 01.02.2024 04:17 Заявить о нарушении
Всегда рада!
С теплом души и наилучшими пожеланиями, Лена.
Елена Холодарева 05.02.2024 00:17 Заявить о нарушении